Entry tags:
Сергiй Жадан, дале
"-- Слухай, -- спитався я, вже коли пиво закiнчувалось... -- а чому ти не повернувся на батькiвщину?
-- Знаєш, -- вiн поставив склянку на стiл, -- я думав вертатись. Але в якийсь момент зрозумiв, що це не буде повернення, це буде нова емiграцiя. Я, взагалi-то, не космополiт, але я зрозумiв тут таку рiч: насправдi, простiр не подiляється на свiй або чужий, простiр буває або вiльний, або контрольованiй, розумiєш? Мени насправдi насрати, де я живу, головне -- як я живу. А тут я живу так, як менi хочеться, -- вiн нахилився i дiстав з-пiд столу пляшку хорватської настоянки."
-- Знаєш, -- вiн поставив склянку на стiл, -- я думав вертатись. Але в якийсь момент зрозумiв, що це не буде повернення, це буде нова емiграцiя. Я, взагалi-то, не космополiт, але я зрозумiв тут таку рiч: насправдi, простiр не подiляється на свiй або чужий, простiр буває або вiльний, або контрольованiй, розумiєш? Мени насправдi насрати, де я живу, головне -- як я живу. А тут я живу так, як менi хочеться, -- вiн нахилився i дiстав з-пiд столу пляшку хорватської настоянки."