Сергiй Жадан, дале 3:

Как бы, да, идея не нова -- но язык, которым он там думает у себя, в венском метро!..

"... хто з нас, зрештою, може сказати, що жодного разу не облажався, доля хитро й навчено розставляє свої пастки, спробуй не попадись у них, якщо зможеш, штовхаєшся собi штовхаєшся з дня у день та лишень i можеш, що захоплюватися дивовижним задумом небес, усiма їхнiми вивертами i дияннями, усiма їхнiми, врештi-решт, творiннями..."

Сергiй Жадан, дале 2

"... i я теж засинаю тут таки в кутку, на невеличкiй канапi i встигаю подумати, що ось як дивно, зима нiби закiнчилась, а все одно нiчого iншого не почалось, i так кожного року, розумiєш, що я маю на увазi, кожного року вiдразу пiсля зими мало б починатися щось iнше, а натомiсть не починається нiчого, так само падає снiг, так само холодно, так само шукаєш де зiгрiтись, а знайшовши, довго не виходиш на вулицю, намагаючися намахати всiх i все, з янголами включно."

Сергiй Жадан, дале

"-- Слухай, -- спитався я, вже коли пиво закiнчувалось... -- а чому ти не повернувся на батькiвщину?

-- Знаєш, -- вiн поставив склянку на стiл, -- я думав вертатись. Але в якийсь момент зрозумiв, що це не буде повернення, це буде нова емiграцiя. Я, взагалi-то, не космополiт, але я зрозумiв тут таку рiч: насправдi, простiр не подiляється на свiй або чужий, простiр буває або вiльний, або контрольованiй, розумiєш? Мени насправдi насрати, де я живу, головне -- як я живу. А тут я живу так, як менi хочеться, -- вiн нахилився i дiстав з-пiд столу пляшку хорватської настоянки."